Коротко: за перші чотири місяці дитина будує кімнату за планом — стіни, вікна, двері, меблі, сантехніку. До дев'ятого місяця додаються матеріали, екстер'єр і природа. До чотирнадцятого — світло, камера й Corona-рендер, після якого сцена стає схожою на фотографію. Останні місяці — AutoCAD, складні конструкції та постобробка в Photoshop. Повний курс — 18 місяців, 156 занять, 33 теми й іспит.

Вісімнадцять місяців — довгий курс, і батьки резонно питають, що дитина вміє робити на кожному етапі. Нижче — розкладка по чвертях навчання, з чесним зазначенням того, коли з'являється перша робота, придатна для показу.

Перша чверть (місяці 1–4): коробка, яка стає кімнатою

Починається все з установки програм і теми 2 — стіни та план. Це принципово: 3ds Max відкривається одразу на конкретній задачі, а не на теорії інтерфейсу. Дитина будує приміщення за планом із реальними розмірами.

Далі йде наповнення: підвіконня, меблі та балки, двері й вікна з модифікаціями, раковина, кран, кухня. Потім м'які об'єкти — штори, ковдра, подушки; дивани, столи та стільці; плінтуси, карнизи та інший декор; ванна й сантехніка.

Що є на руках наприкінці чверті: повністю змодельована кімната з меблями, у сірому кольорі, без матеріалів і світла. Виглядає як макет із пластиліну — і це нормальний етап, який лякає батьків більше, ніж дітей.

Чому тканини стоять так рано

Штори, ковдра й подушки — окрема тема не випадково. Тканина видає новачка швидше за будь-що інше: килим, який лежить площиною, і подушки, схожі на надуті кулі, псують враження від усієї сцени. Тому м'які об'єкти з модифікатором Cloth ставлять у програму раніше за красиві матеріали.

Друга чверть (місяці 5–9): сцена набуває поверхонь

Спершу моделювання хутра й трави та спальня, потім складний план будівлі й екстер'єрна візуалізація — перший вихід за межі однієї кімнати.

Далі головне за цей період: редактор матеріалів, складні матеріали, бібліотеки й карти нормалей. Тут сіра коробка вперше отримує дерево, метал, тканину й скло. Слідом — моделювання рослин, корекція кольорів, маски та шари; HDR-карти; природа, вода, пейзаж.

Наприкінці цієї чверті дитина вміє зібрати сцену з матеріалами й приблизним освітленням. Роботи вже можна показувати, хоч до фотореалізму ще далеко — не вистачає саме світла, і це наступний блок.

Третя чверть (місяці 10–14): світло, камера, рендер

Освітлення, підлога й дах; Corona-рендер; камера; створення реалістичних матеріалів; рендеринг; практика з великими проєктами.

Це найпомітніший стрибок за весь курс. Одна й та сама сцена до й після теми світла виглядає як дві різні роботи: з'являються м'які тіні, відбиття, глибина. Саме після цього блоку більшість дітей остаточно вирішує, що напрямок їхній.

Тут же приходить робота з камерою — ракурс, фокус, кадрування. Різниця між «фотографією кімнати» й «скриншотом із програми» зазвичай саме в камері, а не в моделі.

Коли з'являється перша робота для портфоліо

Приблизно тут, на дванадцятому-чотирнадцятому місяці. До цього сцени навчальні: геометрія правильна, але без світла вони не читаються як закінчена робота. Що саме має бути в добірці новачка — три-п'ять сцен різного типу, кожна доведена до кінця — розібрано в статті «Що входить у портфоліо 3D-візуалізатора-початківця».

Четверта чверть (місяці 15–18): креслення й доведення

Остання частина курсу — про те, як робота виглядає в індустрії. Спочатку AutoCAD: створення плану, штрихування, лінії, розміри, імпорт плану в 3ds Max і практика. Потім моделювання складних вікон, дверей і перегородок — те, що за спрощеним планом зробити не вийде.

Завершує програму Photoshop: знайомство, інструменти виділення, робота з шарами, корекція кольору й постобробка рендеру. Фінал — іспит із власним проєктом.

Порядок тут теж не випадковий. AutoCAD після 3ds Max, а не до нього: коли вже зрозуміло, навіщо потрібне точне креслення, воно перестає бути нудним. Photoshop наприкінці — бо обробляти має сенс те, що вже вийшло добре.

Що дитина вміє на виході

  • побудувати приміщення за кресленням із дотриманням розмірів;
  • змоделювати меблі, декор і сантехніку, а не тільки взяти з бібліотеки;
  • зробити тканини, які виглядають як тканини;
  • налаштувати матеріали під конкретне освітлення;
  • поставити денне й вечірнє світло в одній сцені;
  • вибрати ракурс і зібрати кадр камерою;
  • прорахувати фінальний рендер у Corona;
  • накреслити план в AutoCAD і перенести його в 3D;
  • довести картинку в Photoshop.

Це повний цикл роботи візуалізатора-початківця — від плану замовника до готового зображення.

Що видно батькам на кожному етапі

Зручний спосіб стежити за прогресом, не розбираючись у 3D. Перші місяці дитина показує сірі кімнати — оцінювати тут варто не красу, а точність: чи стоять меблі на підлозі, чи не проходить шафа крізь стіну, чи є плінтус на стику. Це і є професійні критерії на цьому етапі.

З п'ятого місяця з'являються матеріали, і головне питання змінюється: чи схоже дерево на дерево. Не «красиво чи ні», а чи впізнається матеріал з першого погляду.

З десятого починається світло, і саме тоді роботи стають зрозумілими будь-кому. Якщо до цього моменту дитина щоразу показувала щось нове — курс іде нормально, навіть якщо картинки ще не схожі на журнальні.

Скільки часу займає одна сцена

Навчальна кімната на початку курсу збирається за два-три заняття. Ближче до кінця одна повноцінна сцена з матеріалами, світлом і рендером займає кілька тижнів — і це нормальний темп: у роботі візуалізатора один інтер'єр рідко робиться швидше.

Чи потрібно щось робити вдома між заняттями

Формально ні, домашніх завдань немає. На практиці діти, які відкривають програму вдома хоча б раз на тиждень, проходять перші теми помітно швидше — не через зайві години, а тому що порядок дій у 3ds Max довгий і між заняттями частково забувається. Найкорисніше домашнє завдання, яке ніхто не задає: перебудувати власну кімнату за реальними обмірами.

Що робити, якщо дитина хоче зупинитись раніше

Це нормально й не є втраченим часом. Навіть перші шість-дев'ять місяців дають робоче розуміння 3ds Max і базові навички моделювання інтер'єру: дитина зможе зібрати кімнату й показати її. Чого не буде — це світла й рендеру, тобто саме тієї частини, яка перетворює модель на картинку.

Практичний орієнтир: якщо мета — портфоліо, рахувати треба від чотирнадцяти місяців. Якщо мета — спробувати напрямок і зрозуміти, чи цікаво, вистачить і першої чверті.

Від чого залежить темп

Розкладка вище — орієнтир при двох заняттях на тиждень по 90 хвилин у групі до 6 учнів. Реальний темп зсувається на місяць в обидва боки.

Найчастіше затримка трапляється на матеріалах: параметрів багато, і дитина починає перебирати їх навмання замість того, щоб змінювати по одному й дивитися результат. Друге вузьке місце — акуратність розмірів на самому початку: стіна, поставлена «приблизно», через місяць не стикується з вікном, і сцену доводиться перебудовувати.

Повна програма — на сторінці курсу «3D-ландшафти та інтер'єри (3ds Max)», а про те, чи потягне підліток професійний софт, є окремий розбір — «3ds Max у 14 років». Скільки в курсі справді ландшафту, а не інтер'єру, розібрано тут: «Ландшафт і інтер'єр — це різні навички?».