Коротко: три-п'ять сцен різного типу — житлова кімната, кухня, екстер'єр — кожна з планом, кількох ракурсів і фінальним рендером. Кількість тут важить менше за різноманітність.
Портфоліо 3D-візуалізатора влаштоване не так, як портфоліо ілюстратора. Ілюстратора беруть за стиль, візуалізатора — за здатність зробити передбачуваний результат у строк.
Звідси й вимоги до робіт, які показують першими.
Мінімальний набір
Чотирьох-п'яти сцен достатньо, якщо кожна доведена до кінця. Що в них має бути:
- Житловий інтер'єр цілком — кухня або вітальня, з меблями, декором і світлом. Не окремий стілець, а простір, у якому видно, що людина розуміє масштаб.
- Той самий інтер'єр у двох ракурсах. Замовник завжди просить «а покажіть з іншого боку», і сцена, зібрана під один вдалий кадр, тут розсипається.
- Сцена з денним і вечірнім світлом. Одна геометрія, два налаштування освітлення — швидкий спосіб показати, що світло ви розумієте.
- Хоча б один об'єкт, змодельований власноруч — не з бібліотеки готових моделей.
Чому одна кухня краща за десять кімнат
Недороблена сцена помітна одразу: килим лежить площиною, штори не мають ваги, подушки виглядають надутими. У програмі курсу під м'які об'єкти виділена окрема тема з модифікатором Cloth — саме тому, що ковдра й штори видають новачка швидше за будь-що інше.
Десять таких кімнат читаються як десять доказів того, що людина не доводить роботу до кінця. Одна доведена — як здатність закінчувати.
Що видає новачка
| Помилка | Як виглядає |
|---|---|
| Немає плінтуса | Стіна входить у підлогу без стику — перше, куди дивиться око професіонала |
| Ідеально чисті поверхні | Жодних відбитків, пилу, потертостей — сцена читається як пластик |
| Одне джерело світла | Різкі чорні тіні в кутах, порожні темні зони |
| Меблі не торкаються підлоги | Ніжки висять на міліметр — видно по тіні |
Плінтуси й карнизи в програмі винесені в окрему тему не випадково: це та деталь, відсутність якої псує враження від решти роботи.
Скільки часу це займає
Курс триває 18 місяців, 144 заняття, 34 теми. Перші сцени, придатні для показу, з'являються не на старті — спершу йдуть стіни за планом, вікна, двері, потім меблі, тканини, декор і лише далі світло й рендер.
Портфоліо збирається з навчальних робіт по ходу, а не окремим ривком у кінці. Це нормальний порядок: сцена, зроблена після проходження світла, виглядатиме інакше за ту саму сцену, зроблену на третьому місяці.
Що показувати, коли досвіду ще немає
Реальних замовників у підлітка немає — і це не заважає зібрати портфоліо. Робочий підхід: узяти план власної квартири й зробити її. Реальний обмір, реальні розміри, знайомий простір, де одразу видно, якщо щось зроблено не так.
Друга придатна задача — перемалювати інтер'єр з фотографії, яка сподобалась. Не для того, щоб видати за своє, а щоб перевірити себе: чи вийде повторити світло й матеріали, які хтось уже зняв.
Програма 3D-ландшафтів та інтер'єрів у 3ds Max розрахована на 12–18 років, перше заняття безкоштовне.
